Головною особливістю подільських вишитих сорочок є рукави та клинці. У подільській вишивці використовується кольорова мережка «шабак».

Традиційно у подільських орнаментах переважає один колір – чорний з невеликим вкрапленнями червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші – одноколірні (чорні з червоним). Рідше зустрічаються двох-трьох колірні вишиванки.

Основним у сорочці вважався «полик» (10-20 см), який був тридільним. Полик – це верх рукава, що розшивався широкою смугою, яка розташовувалась поперек рукава геометричним орнаментом і мав вигляд мозаїки. Традиційною технікою подільської вишивки була «низь». Це рахунковий шов, що базується на техніці «голку вперед» та виконується зі споду. Саме через виконання шва з низу полотна він отримав свою назву.

Чоловічі сорочки були більш подібні до теперішньої жіночої туніки і мали стоячий комірець та ов’язково мали вузьку смужку.

Для південної частини Тернопільської області притаманна вишивка вовняними нитками зі щільними стібками: окремі елементи обводились кольоровими нитками, що забезпечувало рельєфність та колірний ефект. Така вишивка була вздовж усього рукава скошеними смугами.

Техніка вишивання Вінницької області має величезне розмаїття: вишивка штапівкою, настилання, низь, вирізування, зерновий вивід, різноманітні види кольорових, білих та чорних мережок. Разом з основними швами застосовуються допоміжні – уперед голкою та контурні шви, якими поєднують окремі елементи.

Вишивка південних областей України має багато спільного з вишивкою центральних районів, але її орнаменти повністю своєрідні, виконуються хрестиком або напівхрестиком.