Український національний одяг: від історії до сучасності

У національному одязі кожної країни відображена національна свідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. В цьому сенсі український національний костюм є багатогранним явищем. В його образі поєднані такі риси, як слов’янська душа, східна любов до яскравих кольорів та західна нотка витонченої елегантності.

Українські вишиванки – віддзеркалення душі української нації

Зміст українських колискових, віршиків та казок пронизаний національним колоритом, у якому тематика національного вбрання посідає чільне місце. Тому термін «вишиванка» знайомий кожному українцю з малечку. Наприклад, кожного з нас беруть за душу знайомі з далекого дитинства рядки: «А маленькому Іванку дала Казка вишиванку»; «Одягнімо вишиванки, друже»; «Рано-вранці, на світанку, вишиваю вишиванку» тощо.

Процес створення кожного елементу вбрання українців був не тільки клопіткою працею, а й ритуалом самовираження майстринь. Деякі мистецтвознавці вважають, що жінки вишивали лише для того, аби прикрасити своє житло, одяг та побутові речі. Насправді цей процес дещо складніший: під час роботи через пальці майстринь здійснюється очищення їх енергетичних каналів, завдяки чому жінка відновлюється і наповнює створені нею речі своєю позитивною енергетикою.

Використання спеціальних знаків та дотримання ритуалів сприяє тому, що готовий предмет одягу стає носієм потенційної енергетики, яка вивільняється при створенні певних обставин. Наприклад, чари весільних сорочок починають діяти у момент вінчання й оберігають пару доти, доки ці речі не зносяться (тому їх і берегли, вдягаючи лише на великі свята). Отже, складові елементи Українського національного вбрання – це не тільки функціональні та гарні речі, а й своєрідні носії духовності нашого народу.

Протягом багатьох століть дівчата та молодиці збиралися надвечір у однієї з них, і за роботою та гарною піснею проводили довгі зимові вечори. Майстрині шили, пряли, вишивали, щоб з приходом весни прикрасити своє житло, збагатити веселковими візерунками посаг, а на Великдень вбрати себе та свою родину в новий яскравий одяг. Такі вечорниці, перетворювали рутинну щоденну працю у невеличке свято, наповнюючи нелегке життя красою.

Традиційний український одяг: характерні риси та різновиди

Характерні риси вбрання українців:

• простота фасону, у якому поєднуються краса та практичність;
• оздоблення великою кількістю яскравих декоративних елементів;
• використання лише натуральних тканин;
• гармонійне доповнення вбрання оригінальними аксесуарами.

Проте є низка відмінностей: так, чоловічому костюму характерні строгі геометричні орнаменти, які символізували мужність та сміливість, а український жіночий одяг прикрашався витонченими візерунками зі складним сплетінням ліній. Дитяче вбрання розшивалося дещо простішим орнаментом.

Основні різновидності українського народного одягу

Чоловічого:

• Сорочка, виготовлена з грубого полотна з вишитим комірцем чи вирізом.
• Широкі лляні чи сукняні шаровари. До речі, деякі елементи українського національного костюму у різних регіонах відрізнялися між собою. Так, чоловіки півночі та заходу країни одягали завужені штани на зразок сучасних «дудочок».
• Широкий кушак (пояс) з хитромудрими візерунками, який застібався за допомогою крючків.

Жіночого:

• Сорочка, вишита по горловині, манжетах, рукавах та внизу. Вона була значно довша, ніж чоловіча. Залежно від призначення такі сорочки-вишиванки виготовлялися з дорогого білосніжного чи дешевого грубого полотна. Молоді дівчата носили їх без верхнього одягу, підперезавшись кушаком.
• Жупан (безрукавка) – традиційне вбрання заміжніх жінок.

Чотири варіанти поясної речі, у яку заправлялася сорочка (ми б назвали її спідницею):

• святковий варіант із шовку, парчі чи вовни;
• запаска – річ, яка складається з 2-х частин, з’єднаних між собою зав’язками;
• дерга – робоче вбрання із грубої тканини, яке ззаду збиралося в широкі складки;
• понева – довга строката спідниця, поверх якої вдягався вишитий фартух.

Народне вбрання у наші дні

У часи СРСР національний одяг вийшов з повсякденного вжитку, а його святковий варіант використовувався, лише, як символ республіки та атрибут творчості. Національний костюм вдягали для зустрічі поважних гостей з других республік (країн), для виступів на сцені тощо. Після отримання нашою державою незалежності національний одяг отримав нове життя.

Сучасний український одяг можна поділити на три основні категорії:

1. Повсякденний одяг, яким наш ринок поповнюють вітчизняні виробники. У розробці моделей вони опираються на модні тенденції заходу. Завдяки цьому українські виробники створюють конкуренцію відомим на весь світ брендам, торговельні мережі яких охоплюють багато населених пунктів нашої країни. Це і ділове, і практичне, і домашнє та спіднє вбрання, вироблене із різних за якістю тканин та трикотажу, або сплетене з ниток різного складу.
2. Дизайнерський одяг призначений для прихильників ексклюзивних речей. Його вибирають для участі у масштабних святах, для виходу на сцену (яскраві сукні, костюми). До цієї ж категорії можна віднести ексклюзивні вироби ручної роботи від українських майстрів, які розраховані на повсякденне використання. Це незвичних фасонів вбрання із високоякісних тканин з вишуканим оздобленням: блузки, сорочки, сукні, спідниці, штани та піджаки.
3. Етнічний одяг – це сучасне втілення національного одягу українців. Тут можна виділити дві підкатегорії: бавовняний чи лляний одяг з ручною або машинною вишивкою; вироби з трикотажу, прикрашені етнічними елементами – вишивкою, стрічками, тасьмою, принтами.

Чоловічі та жіночі вишиванки – це сьогодні святкове вбрання жителів усієї України їх можна придбати як в дорогих столичних бутиках, так і на ринках усіх міст нашої країни. Більша частина сорочок випускається невеликими партіями та оздоблена машинною вишивкою. Виробники постійно підлаштовуються до нових тенденцій молодіжної моди, пропонуючи незвичні фасони і кольори вишиванок.

Тому сучасний український костюм – це скоріше «традиції, під лаштовані до сьогодення». Проте є ще майстри, які вишивають сорочки традиційним способом на продаж чи на замовлення. Такі вироби не є дешевими , але в їх орнаментах зберігся глибокий сакральний зміст, завдяки чому люди використовують їх як обереги.

Трикотажний одяг з етнічними мотивами – це комфортне, буденне вбрання з нотками патріотизму. У більшості випадків це футболки, сукні оздоблені в області грудей українським орнаментом, а на комірці і манжетах – тасьмою чи вишивкою. Таке українське національне вбрання, окрім імітації вишивки, може бути прикрашене державною символікою, наприклад: зображенням прапора, тризуба, гербів українських міст, козака з оселедцем тощо.