Весняні свята були надзвичайно важливою подією для наших предків. З покон віків український народ очікував на прихід весни, її часто закликали в піснях та раділи кожному її прояву: співу птахів, цвітінню та сонячним променям та теплу. Саме тому весняний цикл свят відіграє особливу роль в житті та культурі українців.
Особливості весняного циклу свят в українській культурі
Український народ має багатовікову історію та чимало традицій, звичаїв і вірувань. Щорічно українці відзначають весняні свята в Україні, що відображає наші культурні цінності та менталітет. Весняний цикл є своєрідним відображенням того, що наш народ готовий до змін та йти в ногу з часом, готовий до появи нового, але відноситься до цього з обережністю. Часто під час святкування народних свят весняного циклу, можна спостерігати переплетіння християнських та язичницьких обрядів і звичаїв.
Нерідко свята було приурочено до аграрного календаря та землеробства. Це можна пояснити тим, що для наших предків гарний врожай був дуже важливим аспектом комфортного життя. Тому на цю тему можна знайти безліч традицій, прикмет та звичаїв і свята навесні не є виключенням.
До весняного циклу входять наступні 12 свят:
Явдохи (Євдокії);
40 святих мучеників Севастійських;
Хрестя (Хрестопоклінний тиждень);
Теплого Олекси;
Вербний тиждень;
Благовіщення;
Великдень;
Поливаний понеділок;
Поминальний тиждень;
Вознесіння;
Весняного Миколи;
Трійця (Зелені свята).
Кожне свято навесні мало свій сакральний зміст для наших пращурів та було сповнене віри в щасливе майбутнє.
Явдохи (Євдокії): Початок весни та аграрний календар
Народні свята весняного циклу починалися з Явдохи (Євдокії), яку відзначали 14 березня за юліанським календарем. Це був день, коли прокидався бабак, риба у ставку розбивала хвостом кригу, а птахи поверталися в рідний край.
Цього дня пращури українського народу зустрічали весну. Одним з головних звичаїв був заклик весни. Люди залазили на пагорби та дерева, співаючи веснянки. Гарною прикметою в цей день для господаря кожної хати було занести талу воду, якою мав вмитися кожний член родини. Жінки ж на це свято весни зазвичай висаджували розсаду в горщики. Селяни вже замислювалися про майбутній врожай, підшукуючи працівників. Саме 14 березня закінчувався зимовий найм та починався весняний.
Явдохи ще мало й інші назви серед предків українського народу: “Веснівка” (на честь всіх заспіваних веснянок), “Плющиха” (на честь криги, що зазвичай плющится, ламається в цей день на ставках та річках) та “Свистунья” (через перший весняний вітер, який зі свистом гуляв по селу).
40 святих мучеників Севастійських: Вшанування мучеників і обряди очищення
22 березня вшановували пам’ять 40 святих мучеників. Це свято весни мало особливе значення для українського народу. В цей день господині випікали здобу з пісною начинкою: ягодами, картоплею, капустою тощо. Серед випічки можна було зустріти булочки, печиво, млинці, коржі, галушки та інше. Все залежало від господині та родинного достатку. Часто здобі надавали форму пташок, які позолочували медом. Обов’язковою була кількість випічки - її мало бути сорок штук на честь 40 святих мучеників. Пташки символізували души святих, що летять до Бога. Цікавим є той факт, що першу пташку завжди кидали в піч, як жертву сонцю. В деяких поселеннях пташок з тіста вішали на гілля дерев, що мало вберегти птахів від голоду та мору. Інколи випічку закопували на полі для плодовитого врожаю на наступний рік. Такий обряд ще раз підкреслює сакральний зміст народних свят весняного циклу для українців.
Крім цього існували й інші звичаї на це свято, серед них обряд замикання зими та розмикання весни. Для цього дівчата мали переламати сорок дощечок та розірвати сорок мотузок. Старші жінки відвідували церкву, ставили там сорок свічок та били сорок поклонів. Вважалося, що цього дня не можна працювати, бо можна заробити собі сорок хвороб та болячок.
Хрестя (Хрестопоклінний тиждень): Духовне очищення та поклоніння Хресту
Хрестопоклінний тиждень є частиною Великого посту перед Великоднем. Це свято весняного циклу присвячене поклонінню Хресту, що був встановлений ще в давнину для підтримання духовних сил віруючих. Цей день є своєрідним нагадуванням, що Хрест є не лише атрибутом смерті Христа, а й символом його Воскресіння та відкриття шляху до раю.
Такі весняні свята в Україні, як Хрестя супроводжувалися й випіканням хрестопоклінного хлібу або печива. Така випічка робилася у вигляді Хреста, частина якого зберігалася в коморі з зерном, щоб призвати гарний врожай, іншу частину нерідко закопували в полі з такою самою метою.
Теплого Олекси: Пробудження природи та початок землеробства
Весняний цикл свят продовжується 30 березня в день Теплого Олекси. В цей день можна було побачити прихід довгоочікуваний прихід весни, сніг танув, річки виходили з берегів, а погода нарешті ставала теплою та весняною. В цей день починалося землеробство, господині поралися на городі.
В багатьох містах України в цей збирали березовий сік та готували з нього напої, наприклад березовий узвар. Пасічники відкривали вулики та просили про медове літо. Існував й інший ритуал, всі намагалися знайти квітку рясту та потоптати її. Наші предки вірили, що хто так зробить, то обов’язково проживе ще один рік.
Вербний тиждень: Благословення природи і людей
Весняні свята України включають й Вербний тиждень, що отримав свою назву на честь християнського свята Вербної неділі. Але кожного року свято випадає на різні дні тижня, оскільки напряму залежить від дати святкування Великодня, яке також зсувається щороку. Основним обрядом в цей день було освячення вербових гілок та зберігання їх вдома протягом усього року. Часто вербовими гілками били членів родини, що символізувало очищення та здоров’я.
Благовіщення: Велике свято весни у християнській традиції
Благовіщення одне з найбільш сакральних днів весняних свят України, що відзначається 7 квітня. За віруваннями саме в цей день Діва Марія отримала благу звістку про народження Христа. Цього дня український народ одягав ошатний та рясно розшитий одяг та не виконував жодної роботи. Вірили, що дівчата навіть не заплітали собі коси на Благовіщення.
Наші предки мали звичай просити в цей день Бога про все, що потрібно, адже вірили, що воно обов'язково збудеться. Важливо й бути на ці весняні свята при грошах, ними потрібно було подзвеніти та перерахувати, тоді в родині завжди буде достаток.
Український народ на Благовіщення стрибали через багаття та обкурювали зимовий одяг димом з трав.
Великдень: Свято Воскресіння та народних традицій
Одне з найважливіших весняних свят для українського народу є Великдень. Це день, що символізує воскресіння Ісуса Христа. Традиції святкування Великодня можна побачити скрізь на території сучасної України.
Приготування до цього свята починалося заздалегідь, ще під час Страсного тижня. Зазвичай наші предки білили хатини, закуповували м’ясо, пекли паски та розфарбовували яйця. Створення писанок бере свій початок у Римській імперії. Коли Марія Магдалина повідала імператору Тиберію звістку про Воскресіння Христа, він зажадав, щоб куряче яйце на його столі почервоніло, як знак правдивості жінки. І це миттєво сталося. Відтоді в Україні та ряді інших держав існує традиція розмальовувати яйця та дарувати їх рідним та близьким.
Пекти паски слід було у чистий четвер, за три дні до самого свята. Великдень є найбільш значущим днем весняного циклу свят в Україні.
Поливаний понеділок: Вода як символ очищення і весняної радості
Це свято відзначається 9 квітня. В цей день хлопці обливали водою дівчат, що їм подобалися, члени родини обливали один одного, вірячи, що таким чином можуть подарувати зцілення та здоров’я.
Поливаний понеділок характеризується веселими обрядами, що прийшли до нас з язичницьких ритуалів. Крім поливання водою, одразу після Великодня можна було спостерігати так звані “вулиці” - веселі хороводи, ігри та танці молоді на природі.
Поминальний тиждень (Проводи): Вшанування пам’яті предків
Тиждень по Великодню відзначають Поминальний тиждень. В цей час весняних свят існує традиція догладати могили померлих родичів, садити на них квіти та дерева, залишати гостинці.
Нерідко можна було спостерігати як українці доглядали братські могили або могили, за якими нікому доглядати.
Святого Юрія (Георгія): Покровитель землі та худоби
6 травня українці вшановують пам’ять святого Юрія, що був покровителем хліборобів та скотарів. Згідно вірувань саме цього дня починали сходити озимина та ярові, зеленіли луги та квітнули сади. Вірили, що роса в цей день є цілющою, нею промивали очі, молоді дівчата вмивалися, щоб зберегти красу якнайдовше. Виводили й худобу під час роси, щоб уберегти її від усього недоброго.
Святкування відбувалося шляхом народних гулянь, танців, співів тощо.
Вознесіння: Піднесення духу та благословення на врожай
Цикл весняних свят включає в себе й Вознесіння, що є своєрідною традицією для благословення на гарний врожай. Відзначають його на сороковий день після Великодня, він символізує воскресіння Христа з неба. В цей день наші предки виконували спеціальні обряди для рясного врожаю. Наприклад заполювали льон, пекли хрестові онучки - млинці, з якими потів йшли на ниву, а також поминати близьких.
Весняний Микола: Святковий день допомоги та милосердя
Це свято в Україні з’явилося на честь Миколаю Чудотворця, що вважається покровителем моряків та всіх подорожуючих. Тож зовсім не дивно, що цього дня український народ вперше виводив коней на пашу, окроплювали їх святою водою та водили полем, щоб нечиста сила не мучила коней.
Ранок свята проводили на службі в храмі, а весь день намагалися допомагати бідним та нужденним.
Трійця (Зелені свята): Символ єдності природи і людини
Весняні свята в Україні завершуються Трійцею, що святкують на 50-й день після Великодня. Наші пращури запрошували гостей до хати, готували легкі частування. Існує вірування, що на Трійцю земля повинна відпочивати, тож заборонялися будь-які сільськогосподарські роботи.
Українські хати прикрашали зеленими рослинами, які слугували символом вічного життя.
Відлуння язичницьких традицій у весняних святах
Доволі часто у наших предків можна побачити відлуння язичницьких ритуалів. Особливо часто це можна спостерігати під час весняного циклу свят. Це обумовлено тим, що з давніх-давен ми передаємо наші традиції та вірування з покоління в покоління, вірячи, що сили природи здатні подолати все та подарувати нашому народу щасливе та комфортне життя.
Наші предки закликали весну, проводили обряди на плодовитий врожай, очищалися, зичили один одному здоров’я за допомогою вербових гілок тощо. Такі язичницькі ритуали можна побачити й в сучасних містах та селах України.
Збереження традицій весняного циклу свят для майбутніх поколінь
Весняні свята завжди мали сакральний зміст для українців. Ми переймаємо традиції, звичаї та обряди від наших пращурів та передаємо їх наступним поколінням. Такий звичай підтримує культурну спадщину, зміцнює зв’язки між поколіннями українського народу та допомагає нам зберегти власну українську етнічність. Гайда й надалі дотримуватись традицій свят навесні та передавати їх наступним поколінням!
Пов'язані товари
Залишити коментар